Дипломатична перемога. Зміцнення позицій України у світі в умовах початку перелому у війні
Завдяки тому, що Україна почала досягати успіху у війні, вона ще й впевнено переграє Росію на дипломатичному фронті. До того ще й зміцнює свої позиції у світі та у важливих для себе регіонах. Фактично вона стає союзником США, однією з ключових складових нової системи євроатлантичної та європейської безпеки, лідером Центрально-Східної Європи та партнером країн Близького Сходу і Південного Кавказу. Все це стає базисом у справі виходу України на якісно новий рівень як впливового суб’єкта міжнародних відносин, спроможного не тільки захистити себе, але й стати джерелом стабільності в Європі та світі.
Війну Росії проти України, яка триває вже понад чотири роки, можна вважати однією з найбільших трагедій в історії української нації. Разом з тим, вона загартувала Україну, зміцнила її, яка може стати впливовою державою, у якої ще й одна із найбільш потужних армій у світі.
Наразі ніхто вже не може нав’язувати свою волю Україні, адже вона сама може її диктувати. Як приклад – ситуація довкола параду перемоги в Москві 9 травня. Для того, щоб парад відбувся, Путін принизливо випрошував у України згоду на перемир’я і навіть звертався до президента США Д. Трампа з проханням посприяти у розв’язанні такого питання.
Як бачимо, він все ж домігся дозволу на чергову демонстрацію «імперської могутності» Росії. І зовсім не тому, що брався налякати Україну своєю погрозою завдати масованого удару по центру Києва. У цьому випадку Україна лише продемонструвала свій гуманізм щодо росіян та задовольнила прохання Д. Трампа. Адже той виступив з ініціативою щодо припинення вогню принаймні в частині, що стосується далекобійних ударів.
Втім, замість «величі» Росії згадані події продемонстрували її безсилля. Росія, яка досі вважає свою армію «другою у світі», не може захистити навіть свою столицю. Хто б міг навіть уявити собі те, що зараз саме відбувається з Росією на розпочатій нею ж війні проти України в лютому 2022 року! Вона взялася захопити Київ протягом трьох діб та організувати свій парад на Хрещатику. Тепер не має змоги нормально провести його навіть на своїй Красній площі.
На цьому фоні російські пропагандисти, які раніше активно формували образ «великой» Росії, зараз хіба що несвідомо формують такий же образ України. За їх словами, Київ «не слухається навіть Д. Трампа», «диктує свої умови керівництву ЄС» та «залучив на свій бік НАТО», а також «призначає глав європейських країн».
Дійсно, таке може дозволити собі тільки велика держава. Але ж Україна нікому нічого не нав’язує, а лише захищає себе та відстоює свої національні інтереси. Причому, робить це так вдало, що справді стає впливовою державою, спроможною змінювати світ.
Наприклад, саме жорсткий опір України російській агресії зупинив експансію тоталітаризму у світі, розпочату Москвою ще у 2007 році в рамках відновлення Путіним протистояння між Росією та Заходом. Хоча вже тоді позад Росії стояв Китай, який є основою світової тоталітарної системи, до якої входять також Північна Корея, Іран, деякі інші подібні країни. А Росія є лише інструментом, який Китай використовує у протистоянні із Заходом.
Зараз таку боротьбу називають «стратегічною конкуренцією», хоча, як Захід, так і КНР покладаються у ній на свої збройні сили. А російсько-українська війна є їх полем бою. Тому Україна, захищаючи себе, захищає і весь Західний світ. Тому він і підтримує її. На загальносвітовому рівні це демонструється переважною частиною ООН, Великою сімкою, Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та іншими світовими структурами, які надають допомогу Україні.
Все це повною мірою стосується США та Європи, які є головними партнерами України у спільному протистоянні з Росією та її поплічниками з числа тоталітарних країн, включно з КНР. Стрункість такої системи порушив Д. Трамп. Він почав загравати з Росією, зіпсував відносини з Європою, а також припинив надавати кошти на допомогу Україні, та ще й перейшов до тиску на неї у питанні прийняття нашою державою російських умов припинення війни, які фактично означають її капітуляцію.
Втім, незважаючи на свої правопопулістські погляди, Д. Трамп продовжив надавати підтримку України в питанні постачання зброї, хоча і за європейський кошт. А потім все ж усвідомив важливість України для США. За його нещодавньою заявою, Україна є найбільш надійним союзником Америки в Європі та краща за будь-якого з таких союзників по НАТО. І навіть назвав Збройні Сили України найбільш ефективними в Європі.
Саме так він розцінив фактичну участь України у військовій операції США та Ізраїлю проти Ірану в плані надання допомоги у зміцненні ППО американських військових баз на Близькому Сході. Така ж допомога надавалася і союзникам Америки в регіоні. Це вдалий вчинок України, яка продемонструвала, що знаходиться на одному боці зі США у боротьбі з тоталітаризмом або, як ще його називають, «віссю зла». Тим самим вона фактично замінила Європу, коли та відмовилась підтримати дії США щодо Ірану.
Однак, і це ще не все. Україна відіграє помітну роль у внутрішній та зовнішній політиці США. Починаючи з 2014 року, українське питання активно використовується обома основними політичними силами США, а саме – Республіканською та Демократичною партіями і їх кандидатами у своїй передвиборчій боротьбі. І не важливо, в якому це робилося для України контексті – позитивному, чи негативному. У кожному разі демонструється її значущість для США.
Повністю очевидним також можна вважати визначальний вплив України на політику США стосовно Росії та Європи. Жорстка позиція України, яка відмовляється від виконання російських вимог з призупинення війни, не дає Д. Трампу змоги відновити стосунки з Росією та використовувати її у своїх політичних, економічних та військових цілях. Зокрема, це стосується відокремлення Росії від Китаю з метою їх обопільного послаблення, а також отримання можливості реалізації спільних проектів з освоєння російських природних ресурсів. Хоча продовження російсько-української війни також влаштовує США, оскільки так послаблюється Росія, яка аби що там було, але залишається головним військовим супротивником Америки.
Водночас нинішня роль України, як ключової сили у запобіганні можливого нападу Росії на Європу, дає змогу США перенацілювати частину своїх сил з Європейського на Азійсько-тихоокеанський ТВД з метою стримування Китаю. При цьому з одного боку, Україна об’єднує США та Європу у питанні надання їй військово-технічної допомоги, а з боку іншого є джерелом суперечностей між ними стосовно умов припинення російсько-української війни. Як відомо, США погоджуються з вимогами Москви до України щодо передачі Росії всієї території Донбасу. Європа категорично проти цього.
Стійкість України у протидії Росії є головною перешкодою у поширенні російської військової експансії також на Європу. З огляду на це, Україна вже фактично стала одним із ключових елементів нової системи євроатлантичної та європейської безпеки. Так, вона виконує функції передового ешелону безпеки на південно-східному напрямку.
А ще Україна передає Європі, в особі європейської складової НАТО і ЄС, свій досвід війни з Росією. Насамперед в плані застосування БПЛА та систем зі штучним інтелектом. Наразі в Європі вже діють центри обміну таким досвідом, а українські підрозділи беруть участь у багатьох військових навчаннях НАТО.
Своєю чергою, Європа є оперативним і стратегічним тилом для України. На території Польщі та Румунії розташовані основні логістичні хаби, через які постачається до України американська зброя. А через Угорщину та Словаччину прокладені головні енергетичні комунікації, що з’єднують Україну з європейськими газовими й електричними мережами. Там же розташовані нафтопереробні заводи, які забезпечують дизельним пальним Збройні Сили України.
Все це підкріплюється включенням України до стратегічних планів оборони НАТО та програм переозброєння Європи, які реалізуються Європейським Союзом.
Наприклад, угруповання та плани дій військ НАТО на південно-східному фланзі Європейського ТВД вже будуються з урахуванням України та її Збройних Сил, які прикривають його від можливого вторгнення Росії. Це дає Альянсу змогу збільшити обсяги військових ресурсів, які спрямовуються на північно-східний фланг, де зростає загроза російської агресії.
А європейська та українська оборонні промисловості спільно виробляють зброю як для Європи, так і для України. При цьому, на території європейських країн розгортається все більше українських та спільних підприємств ОПК. Тим самим забезпечується їх недоступність для російських повітряних ударів. Крім того, створюються робочі місця для українських біженців.
Як наслідок, допомога Україні стала одним із чинників європейської безпеки, що визнається керівництвом НАТО і ЄС. На її основі виникають нові об’єднання за участю європейських та інших держав. Основними з них є Контактна група з питань оборони України «Рамштайн» та Коаліція охочих. До першої з таких входять понад 50 країн. Вона координує військово-технічну допомогу Україні. Друга – об’єднує країни, які готові брати участь у наданні гарантій безпеки Україні.
Європейська допомога нашій державі належно фінансується. Так, ЄС виділив Україні кредит в обсязі 90 млрд євро на два роки, який покривається фінансовими активами Росії, замороженими в Європі. Зі свого боку, Північноатлантичний союз виділив Україні 60 млрд дол. Додаткові кошти для України надають і її партнери. Зокрема, в рамках групи «Рамштайн» на 2026 рік для України залучено 35 млрд дол.
Все це підсилює основу інтеграції України в Європейський Союз та НАТО в якості одного з провідних членів цих організацій. Ба більше, паралельно з НАТО, або замість нього, довкола України може бути створений новий воєнно-політичний союз. Тобто, Україна впевнено стає регіональним лідером.
Україна зміцнює свої позиції та вплив і в інших регіонах світу, де у неї є свої інтереси. Зокрема, це стосується Близького Сходу, зони Перської затоки та Південного Кавказу. Вони цікаві для України з погляду на можливості отримання доступу до їх нафти та газу. Крім того, країни згаданих регіонів є потенційним ринком для українських товарів, включно з озброєнням. Вони є й майданчиком для розвитку співробітництва України з іншими державами, зокрема, США.
Так, значення України для Америки та країн Близького Сходу і Перської затоки підвищилося завдяки військовій операції США та Ізраїлю проти Ірану. Про це вже якось йшлося раніше, але повернемось до цього питання ще раз. Відомо, що Іран, у відповідь на дії Америки та Ізраїлю, почав завдавати масованих ракетно-дронових ударів по військових базах США та їх союзниках в регіоні. Так виник попит на досвід та засоби протидії іранським ракетам і БПЛА. По суті, єдиною країною, яка має такий досвід, це Україна Що відкрило широкі можливості для його застосування в інтересах США та країн Близького Сходу і Перської затоки.
Після певних коливань США ухвалили пропозицію України з надання їм допомоги у зміцненні ППО їх військових баз. Це стало підґрунтям союзництва, що пізніше і підтвердив Д. Трамп. Він навіть зняв обмеження на імпорт США української зброї. А країни Близького Сходу і Перської затоки прийняли українську допомогу взагалі без вагань. Загалом Україна направила до регіону понад 200 своїх фахівців з протидії БПЛА. Таким чином була сформована потужна база для розвитку активного співробітництва України з і в інших сферах.
Був також, по суті, відкритий і «другий фронт» проти Росії, яка підтримує Іран.
Динамічний за характером розвиток відносин між Україною та країнами Південного Кавказу. Так, були започатковані відносини високого рівня з Азербайджаном та Вірменією. Зокрема, у квітні Україна та Азербайджан підписали шість нових угод, які охоплюють оборонну сферу, правову взаємодопомогу та економіку.
Згадані досягнення стали наслідком послідовної та ефективної роботи керівництва України, особисто Президента нашої держави В. Зеленського – включно. Минулого року він здійснив близько 60 закордонних візитів, під час яких відвідав 25 країн, а також приймав в Україні понад 100 іноземних лідерів. Основна увага зосереджувалась на зміцненні обороноздатності України та реалізації українського «Плану перемоги».
З початку поточного року В. Зеленський брав участь у роботі Всесвітнього економічного форуму в січні у Швейцарії та Мюнхенській конференції з питань безпеки (лютий ), а також у саміті Європейської політичної спільноти у Вірменії (травень ). Крім того, зустрівся з королем Великобританії Чарльзом III, канцлером ФРН Ф.Мерцем та керівництвом Азербайджану, Вірменії та Литви.
Особливо показово, що Вірменія входить до складу ОДКБ, а тому вважається воєнно-політичним союзником Росії, на території якого знаходиться її військова база. Однак, це не завадило візиту В. Зеленського до Вірменії та його зустрічі з прем’єр-міністром країни Н. Пашиняном.
На фоні міжнародних досягнень України стрімко падає вплив Росії у світі, що стається внаслідок дій Заходу з її ізоляції та втрати нею здатності відстоювати свої інтереси. Так, ще після першого нападу Росії на Україну в 2014 році вона була виключена з Великої вісімки, а США, НАТО та ЄС суттєво обмежили співробітництво з нею.
Після початку повномасштабної війни у 2022 році Росія втратила Сирію та, загалом, Північну Африку, а також Венесуелу і свої позиції в Карибському регіоні. Суттєво послабився вплив Росії на Південному Кавказі, звідки її витісняють США та Туреччина, і в Центральній Азії, яка все більше переходить під контроль Китаю.
Зірвалися намагання Москви привести проросійські сили до влади в Румунії та Молдові та вберегти їх в Угорщині. Стороняться її й ті проросійські лідери Словаччині, Чехії та Болгарії, які опинилися при владі за її сприяння. Тому суттєво знизилися можливості Росії щодо проведення через них своїх інтересів в ЄС та НАТО.
Москва сподівалася мати можливість розподіляти світ разом з Вашингтоном та Китаєм. Та ані США, ані Китай не вважають, що вона є рівним їм центром сили у світі.
Показником того, що насправді являє собою Росія на міжнародній арені, став склад іноземних делегацій на параді в Москві 9 травня На ньому були присутні лише президент Білорусі О. Лукашенко, президент Лаосу Т. Сісуліт, верховний правитель Малайзії султан Ібрагім, президенти самопроголошених республік Абхазії Б. Гунба та Південної Осетії А. Гаглоєв, а також представники Республіки Сербської у Боснії й Герцеговині…
І це країна, яка претендує на роль «великої світової держави»! Росія не тільки не змогла стати такою, але і починає втрачати свій суверенітет та перетворюватись на китайську провінцію. Саме так Китай вже до неї ставиться.
Сам же російський президент Путін знаходиться під загрозою арешту Міжнародним судом, а тому є «невиїзним», не може репрезентувати РФ і проводити її політику на міжнародному рівні. Винятком тут є хіба що Китай як фактичний власник Росії та декількох її сателітів на зразок Білорусі, Киргизстану та Монголії.
Все це є наслідком путінської політики. Путін намагався залякати Захід нападом на Україну і повернути Росії сферу впливу колишнього СРСР. А тепер вона розплачується за його авантюрні дії та прорахунки.
Отже, незважаючи на всі втрати та проблеми України через напад на неї Росії, війна загартовує нашу державу, робить її сильнішою. Наразі вона впевнено стає лідером Центрально-Східної Європи з найбільш потужною армією в регіоні.
При цьому жорсткий опір України агресії з боку Росії фактично зупинив наступ тоталітаризму у світі. Це робить Україну важливою для США та Європи. Ба більше, Україна вже є однією з ключових складових системи євроатлантичної та європейської безпеки.
Також зміцнюються позиції та вплив України в країнах інших регіонах світу, зокрема, на Близькому Сході, в зоні Перської Затоки та на Південному Кавказі. Тим самим створюється підґрунтя для розвитку відносин України з ними та реалізації там українських інтересів.
Наш противник Росія, на відміну від України, втрачає свій авторитет та поступається іншим країнам, які руйнують її сферу впливу. Тобто, поряд з відсутністю своїх відчутних успіхів на фронті в Україні та з гальмуванням наступальних дій, Росія зазнає невдач та зазнає поразки і на дипломатичному фронті.
Загалом, наведені обставини свідчать про провал політики Путіна та його намірів перетворити Росію на велику світову державу. Натомість вона стає світовим ізгоєм та, по суті, сателітом Китаю.
Юрій Михайленко,
Інститут глобальної політики
